Новини Прожектора

Віталій Урбан про появу боксу на Рахівщині

Хто
Спортсмени з Рахівщини давно працюють над тим, аби серйозно і надовго вписати свої імена у спортивну історію України. Гірськолижники, футболісти, велосипедисти, волейболісти і не тільки щодня тренуються, аби займати краще місця на областих, всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Про те, як на Рахівщині з’явився доволі незвичний вид спорту — бокс, інтернет-журнал «Public» поспілкувався із директором Рахівської ДЮСШ Віталієм Урбаном. Історія вийшла ще у січні 2014 року, але не втратила актуальності.

Про те, як сам Віталій почав займатись спортом і чому саме бокс?


Секції боксу в Рахові ніколи не було і тому я вступив до Київського інституту фізичної культури опановувати гірські лижі. Там з 1992 року я почав займатись боксом і за 4 роки виконав норматив майстра спорту, став призером на всеукраїнському рівні, був у збірній України. У той час у мене були чудові тренери, такі як наприклад Анатолій Климанов — дворазовий чемпіон Європи, чемпіон СРСР та призер Чемпіонату світу. Через травми з 1999 року із професійним спортом довелось зав’язати і я повернувся до Рахова.

Після 12 років життя в Києві, звичайно, важко було покидати столицю. Але тут часто почали звертатись батьки із проханням тренувати їхніх дітей. При місцевій спортшколі не було секції боксу, тому довелось влаштуватись на 0,25 ставки тренера по… волейболу.

І так потихеньку до чотирьох існуючих видів спорту в школі додався ще один — бокс. Зараз такі секції працюють не тільки у Рахові, а й у Ясінях та Великому Бичкові. Моєю мрією був справжній ринг хоча б у місті. Зараз він у нас є, щоправда через невелике приміщення його довелось власноруч переробляти. Хороший ринг нам для проведення першого міжнародного турніру в Рахові позичили івано-франківські друзі, причому зовсім безкоштовно. Такого в Закарпатській області практично не було.


Які ще види спорту могли б стати популярними на Рахівщині


На Рахівщині чудові умови, насправді для розвитку спорту. Популярним, наприклад, міг би стати гандбол, бо це видовищний ігровий вид. У нас є хороші спеціалісти, які поки мають запал і бажання виховувати талановитих спортсменів. У області у свій час було тільки п’ять команд, які грали на обласних чемпіонатах. Але є чимало нюансів, які не дозволяють відкрити новий напрям.

Про жіночий бокс та стосунки спортсменів


Думаю, варто зруйнувати стереотип, що бокс — виключно чоловічий вид спорту. Наприклад, я позитивно ставлюсь до жіночого боксу, бо є чудові спортсменки. Але сам я з дівчатами та жінками не працюють, адже це зовсім інший підхід та специфічна робота. Тут і фізіологія, і психологія разом взяті. Наприклад, ти виховуєш спортсменку, вкладаєш у її професійний ріст, а вона каже: «Я не хочу більше займатись, я закохалася» (сміється). З хлопцями в цьому плані простіше. Хоча з іншого боку в Україні щодо жіночого боксу поки незначна конкуренція. Є, звичайно, серед хлопчаків діти і з складним характером, але тут спорт стає для них способом перевиховання. Тренування, змагання, виступи, знову тренування і у них зовсім не лишається часу тинятися по вулицям і займатись дурницями.


Яких основних «заповідей» треба дотримуватись, аби стати боксером


Першою заповіддю для тих, хто обрав собі бок, с є режим. Якщо є він, то є і результат. Режим — це і правильне харчування, і регулярні зарядки. Кілька разів перевіряв, чи виконують мої спортсмени ранкові пробіжки. Прокинувся о пів на шосту, прибіг у парк, — точно, всі як один на місці. Далі обов’язково наполегливість і дисциплінованість.

Чи можуть боксери використовувати навички не за призначенням


Застосовувати свої вміння і навички з бойових мистецств чи боксу у повсякденному житті, ще й з поганою метою — це виключено. Наші тренування виховують не тільки тіло, а й характер. Бокс передусім це засіб самооборони і використовувати силу та вміння наліво й направо на вулиці суворо заборонено. Справжні спортсмени показують себе на рингу — там після бою виходять вже і всі емоції, накопичені на тренуваннях. Особливо, коли перемагають, тоді радість, адреналін аж зашкалюють. Але тренери намагаються не показувати при спортсменах свої емоції від виграшів, аби не розслаблялись.


Що найскладніше у проведенні Міжнародного турніру з боксу


Перший на Закарпатті Міжнародний турнір з боксу ми провели у 2013 році. Скоріш за все, найважче у такій справі - знайти фінансування. Крім матеріально- ехнічного забезпечення турніру потрібно розселяти учасників не тільки з України, а й з-за кордону. Ну і власне організація та координація всіх дій команди.

Про мріїі тренера


Напевно, найбажаніші цілі для будь-якого тренера — виховати чемпіонів України або хоча б призерів. А претендентів доволі багато. І ми вже надто багато вклали своїх коштів, часу, сил і душі, щоб зупинятись на досягнутому. Тому колесо крутиться далі, а ми продовжуємо працювати і виховувати майбутніх чемпіонів.